Право особистої приватної власності одного з подружжя

  Побутує думка, що усе майно осіб, які перебувають одне з одним у шлюбі, є спільною власністю подружжя. Але насправді законодавством визначено перелік майна, яке є особистою приватною власністю чоловіка/дружини  (глава 7 Сімейного кодексу України).

 Особистою приватною власністю дружини /чоловіка є:

• майно, набуте дружиною / чоловіком до шлюбу;
• майно, набутедружиною / чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або у порядку спадкування.

 За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). При цьому подарувати можна рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

 Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;

• майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

 Судова практика у справах про поділ майна подружжя вказує на те, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

• житло, набуте дружиною/чоловікомза час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

 Законодавство не містить чіткого визначення чи переліку вказаних речей.

 До речей індивідуального користування можна віднести одяг, косметичні засоби, засоби гігієни, аксесуари тощо, тобто ті речі, які використовуються для повсякденних потреб кожного з подружжя.

Академічний тлумачний словник української мови визначає коштовність як річ, що має високу вартість, цінність. Тому коштовність є оціночним поняттям і у разі вирішення питання про поділ майна подружжя у судовому порядку, суд має у кожному конкретному випадку вирішувати, чи є річ коштовною.

• премії, нагороди, які дружина/чоловік одержали за особисті заслуги.

При цьому суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;

• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею/ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них;
• плоди, приплід або дохід (дивіденди) , які дає річ, що належить одному з подружжя.

Не слід забувати і про те, що коли у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини / чоловіка майно, набуте нею/ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей.

При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Джерело: Регіональний центр з надання БВПД у Херсонській області