Як оскаржити вирок в апеляційній та касаційній інстанціях

 Відповідно до частини п’ятої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня згідно з законом. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду Конституція України проголосила однією із основних засад судочинства (пункт 8 частини п’ятої статті 129). Про те, як оскаржити вирок в апеляційній та касаційній інстанціях розповідають в Регіональному центрі з надання БВПД у Херсонській області.  

 Хто має право на апеляцію

 Предметом апеляційного оскарження можуть бути ухвалені судами першої інстанції вироки, які не набрали законної сили.

 Апеляційна скарга може бути подана на обвинувальні і виправдувальні вироки, ухвалені судом першої інстанції.

 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) передбачає порядок подачі апеляційної скарги через суд, який ухвалив рішення (тобто через суд першої інстанції).

 Відповідно до статті 393 КПК право на апеляційне оскарження мають:

1)   обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник − в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2)   обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник − в частині мотивів і підстав виправдання;

3)   підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4)   законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, − в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5)   законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6)   прокурор;

7)   потерпілий або його законний представник чи представник − у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8)   цивільний позивач, його представник або законний представник − у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9)   цивільний відповідач або його представник − у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9¹)  представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, − у частині, що стосується інтересів юридичної особи;

9²)      фізична або юридична особа − у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа − у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію;

9³) викривач − у частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як викривачу та інші особи.

На вирок можуть одночасно подати апеляцію прокурор і обвинувачений, або будь-хто з перелічених вище осіб. Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової міри покарання, цивільного позову тощо). 

Особливості апеляційного оскарження

Слід звернути увагу на те, що законодавець, надаючи право на апеляційне оскарження, разом з цим встановив також і межі оскарження.

Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень передбачені статтею 394 КПК. Так, наприклад, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

Хто може подати апеляцію на вирок суду першої інстанції на підставі угод

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою - сьомою статті 474 КПК, в тому числі не роз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК угода не може бути укладена.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК, в тому числі не роз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК угода не може бути укладена.

Строк апеляційного оскарження

Апеляційна скарга на вирок, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана протягом 30-ти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вимоги щодо апеляційної скарги  

Апеляційна скарга подається в письмовій формі, в якій зазначаються:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

6) перелік матеріалів, які додаються;

7) документ, що підтверджує повноваження захисника, представника потерпілого (якщо апеляційна скарга подається такою особою);

8) копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга (цей обов’язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою).

Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 400 КПК подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання, крім випадків, встановлених КПК.

Оскарження в касаційному порядку

При здійсненні правосуддя важливого значення набуває забезпечення права на оскарження рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції, постановленого щодо відповідного рішення суду першої інстанції, в касаційному порядку.

Так, на відміну від кримінального провадження у суді першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції при дослідженні питання щодо правильності застосування судами норм матеріального чи процесуального права та наданої ними правової оцінки обмежений у встановленні фактичних обставин справи, оскільки не наділений правом досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були досліджені, встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Хто має право на касацію

Відповідно до статті 425 КПК право на касаційне оскарження (право подати касаційну скаргу) мають: засуджений, його законний представник чи захисник − у частині, що стосується інтересів засудженого; виправданий, його законний представник чи захисник −у частині мотивів і підстав виправдання, а також інші особи, які мали право на оскарження вироку в апеляційній інстанції (крім фізичних та юридичних осіб щодо їх інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду, та викривачів).

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції (Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення (стаття426 КПК).

Що має бути зазначено в касаційній скарзі

В касаційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, що оскаржується;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;

6) перелік матеріалів, які додаються;

7) документ, що підтверджує повноваження захисника, представника потерпілого (якщо апеляційна скарга подається такою особою);

8) копії судових рішень, які оскаржуються, з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження, однак ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.

Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.

Засуджений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов’язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, − також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання (частина четверта статті 430 КПК).

Джерело: МЮУ