Постанова ККС ВС про неправильне застосування закону при перекваліфікації дій особи на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

  Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України). Вироком райсуду особа була засуджена за умисне вбивство, однак апеляційний суд перекваліфікував її дії на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України).

 На думку прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого. ККС ВС погодився з доводами касаційної скарги прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, вказавши таке.

 Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, кваліфікуючи дії засудженого, встановив, що він під час конфлікту зі своїм сином, з метою протиправного заподіяння йому смерті, умисно завдав потерпілому одного удару ножем у грудну клітку, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті. Такі дії особи було кваліфіковано за ч. 1 ст.115 КК України.

 Водночас під час перевірки правильності кваліфікації дій засудженого апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, спираючись на ті ж самі фактичні обставини, що були встановлені судом першої інстанції, надав їм протилежну правову оцінку. При цьому апеляційний суд зробив необґрунтований висновок про те, що особа під час вчинення злочину перебувала у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого, та незаконно перекваліфікував дії засудженого на ст. 116 КК України, застосувавши закон, який не підлягав застосуванню.

 Однак, за встановлених судами фактичних обставин, такий висновок апеляційного суду не містить правового підґрунтя.

 Для з’ясування, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, та вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов’язаного з умисним позбавленням життя особи, призначається психолого-психіатрична експертиза. Проте в матеріалах кримінального провадження немає даних про проведення щодо особи такої експертизи.

Разом з тим зі змісту ухвали вбачається, що при наведенні мотивів на обґрунтування рішення про перебування особи під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання суд апеляційної інстанції вдався до самостійного аналізу обставин кримінального провадження з метою встановлення в діях особи афектованого наміру на вбивство потерпілого. Апеляційний суд дійшов безпідставних  висновків про виникнення в засудженого стану афекту внаслідок систематичного знущання дорослого сина. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою відсутність спеціальних висновків психолого-психіатричної експертизи щодо встановлення наявності або відсутності в засудженого стану фізіологічного афекту під час вчинення злочину. До того ж у матеріалах провадження міститься висновок судово-психіатричної експертизи, якою встановлено, що на час вчинення злочину він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається також, що під час перекваліфікації дій засудженого суд не сформулював обвинувачення, яке встановив та визнав доведеним, тобто обвинувачення не містить обов’язкових складових – часу, місця та способу вчинення злочину.

Постанова ККС ВС у справі № 750/13728/19 (провадження № 51-2412км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99967542.

Джерело: Верховний Суд