Відшкодування регресної шкоди зі службової особи за незаконне звільнення – КЦС ВС указав на юрисдикцію

 Керівник управління районної державної адміністрації своїм наказом звільнив підлеглого. Згодом адміністративний суд поновив працівника на посаді та стягнув із роботодавця на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Ці кошти було сплачено. Прокурор, який діяв в інтересах держави, пред’явив позов і просив суд стягнути з керівника шкоду, заподіяну внаслідок виплати грошового забезпечення незаконно звільненому працівнику.

 Суд першої інстанції задовольнив позов, однак апеляційний суд скасував його рішення та закрив провадження у справі, роз’яснивши позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, зробивши такі правові висновки.

 Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.  

 За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

 Суб’єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом, зокрема до громадян України, які не є суб’єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю своєї ж діяльності та у випадках, визначених законом.

 Спір матиме приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб’єкта владних повноважень.

 Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства справа з огляду лише на її суб’єктний склад.

 При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади, закріплено в статтях 134, 237 КЗпП України.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу без необхідності надання оцінки та встановлення неправомірності дій посадової особи (відповідача), відповідними діями якої така шкода завдана, оскільки неправомірність дій відповідача встановлена судовими рішеннями про незаконність звільнення особи із публічної служби та додаткового правового аналізу не потребує.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб’єктним складом, предметом спору, обраним прокурором способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 658/28/21 (провадження № 61-15142св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/102149408.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login. 

Джерело: Верховний Суд