ВСУ зробив висновок про відшкодування шкоди за незаконне відсторонення від посади

Розмір доходів, втрачених внаслідок незаконних дій органів ОРД, досудового розслідування, прокуратури і суду встановлюють ці органи, а не суд

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року розглянув справу № 6-2089цс15 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

При розгляді Суд прийшов до наступного висновку. У відповідності зі статтею 55 Конституції права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна людина має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК). Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких відносяться і інші способи відшкодування шкоди.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди виникає у випадках, передбачених законом. Порядок його відшкодування встановлюється законом.

Шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пунктів 1,5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток і інші трудові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральну шкоду.

Відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного за час відсторонення від роботи (посади).

Розмір відшкодовує шкоди визначається в залежності від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно з Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі припинення кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок відновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесені до компетенції цих органів, а не суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У пересматриваемом справі позивач просив відшкодувати шкоду (частина заробітку), заподіяну незаконним відстороненням від роботи (посади). Суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, встановивши, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, прийшов до обґрунтованого висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК закрив виробництво. 

Джерело: сайт «Юрліга»