Іпотека не припиняється, якщо до ліквідації основного боржника кредитор звернувся за стягненням

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 10 лютого 2016 року розглянув справу № 6-216цс14 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. У відповідності зі статтею 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь охоронні зобов'язання, що випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилося невиконаним.

За змістом статті 11 Закону «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (в межах вартості предмета застави (іпотеки), в тому числі і ті, які виникають в результаті банкрутства боржника з його наступним виключенням з Єдиного держреєстру юросіб і фізосіб-підприємців.

Оскільки покладання на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків сталося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) за несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, що видала забезпечення, тобто, звільнення останнього від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між ним та кредитором.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Частинами першою, другою статті 590 ЦК визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) на захист свого права у разі коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). В такому випадку заставодержатель набуває право звернення в суд з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, слід зробити висновок, що саме по собі постанову господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з ЕГРЮЛ і ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання іпотекодавця за виконанням забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідне вимога до іпотекодавцю в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.

Джерело: сайт «Юрліга»