ВСУ висловився про строки пред'явлення позову до поручителя

Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання повинно бути пред'явлено в межах строку дії поруки

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року розглянув справу № 6-2239цс15 за позовом банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга стаття 252 ЦК).

У справі, що переглядається, з договору поруки випливає, що порука припиняється з припиненням зобов'язання. Таким чином, у договорі поруки не встановлено строк його дії відповідно до статті 252 ЦК, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлений термін його дії договором або законом, закінчення цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що термін поруки ставиться до преклюзивних термінів.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений: строк повного погашення кредиту є 26 грудня 2008 року. За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 27 грудня 2008 року протягом наступних 6 місяців.

Термін поруки не є строком для захисту порушеного права. Це термін існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора та обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це значить, що ніяких дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання повинно бути пред'явлено в межах строку дії поручительства (6 місяців, до 1 року або будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав зазначені в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого за межами вказаного строку, оскільки із закінченням терміну припинилося матеріальне право.

У справі, що переглядається, встановивши, що банк звернувся до відповідача як до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за договором овердрафтного кредитування після закінчення шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, суд правильно застосував норми частини четвертої статті 559 ЦК і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання за договором поруки припинилися.

Джерело: сайт «Юрліга»