ВСУ зробив висновок щодо публічних торгів

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 березня 2016 року при розгляді справи № 6-323цс16 сформував таку правову позицію.

Положення Закону «Про іпотеку» застосовуються до зобов'язань, виконання яких забезпечено іпотечним майном. До інших зобов'язань, не забезпечених іпотекою, застосовується Закон «Про виконавче провадження» та Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

У справі, що переглядається, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону україни «Про іпотеку», за якою можна провести торги за наявності одного учасника.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди повинні встановити, чи був письмово повідомлений, зокрема, боржник про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартовій ціні, за якою майно пропонується до продажу.

Однак, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка має бути встановлено судами, це наявність порушень, які могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні публічних торгів має бути порушення прав і законних інтересів особи, їх оскаржує, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Зазначається, що згідно зі статтею 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону «Про виконавче провадження» дозволяють держвиконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає з забезпечених іпотекою зобов'язань, при наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя при наступних умовах:

- відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна в першу чергу звернути стягнення;

- наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем;

- дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом «Про іпотеку».

Джерело: сайт «Юрліга»