Про вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору висловився Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, приймаючи постанову по справі № 6-2297св16

У зазначеній справі суд апеляційної інстанції, визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повернення її заявникові, виходив з того, що заявнику у зв'язку з відсутністю підстав було відмовлено судом звільнення від сплати судового збору, та апеляційна скарга була залишена без руху - для оплати заявником збору, однак у встановлений строк недоліки скарги не було усунуто.

ВССУ скасував постанову апеляційного суду і прийшов до наступного правовим висновком.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити її від сплати судового збору. При цьому судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з його розглядом і вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які він несе у зв'язку з рішенням конкретної справи.

У зв'язку з цим при здійсненні правосуддя по цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у суворій відповідності з ЦПК, Законом «Про судовий збір», а також іншими нормативно-правовими актами, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави під стягнення державного мита за розгляд справ - з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду - з іншого.

Отже, вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, незалежно від того, представлене воно юридичною або фізичною особою, суд повинен врахувати особу заявника, характер спору, питання, яке вирішується в суді, а також забезпечити належний баланс між інтересами держави та заявника.

Тому по даній справі апеляційний суд у достатньому обсязі не звернув увагу на те, що заявник звернувся до суду із заявою про розкриття банківської таємниці щодо особи, яка, на його думку, слід перевірити на предмет сплати податків у держбюджет, тобто захист не своїх , а державних інтересів, виконуючи вимоги Податкового кодексу та низки інших законів України.

Джерело: сайт «Юрліга»