ВСУ зробив висновок про примусову реалізацію заставленого майна

Верховний Суд України на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах 30 березня 2016 року розглянув справу № 6-2411цс15 за скаргою на дії держвиконавця при проведенні публічних торгів.

Під час розгляду була сформульована наступна правова позиція.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на публічних торгах здійснюється у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності з цим Законом та іншими законами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження являє собою сукупність дій і правовідносин (врегульованих законами України № 606-XIV, № 898-IV та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами і посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або які залучаються до проведення виконавчих дій згідно із Законом.

Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 2 ЦПК правовідносини з примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, діючими в момент вчинення певної процесуальної дії, зокрема шляхом проведення публічних торгів.

Джерело: сайт «Юрліга»