ВСУ зробив висново про право подружжя на квартиру, придбану за договором довічного утримання

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 квітня 2016 року розглянув справу № 6-2891цс15 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Позов був поданий сином померлого після того, як йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на половину квартири у зв'язку з тим, що вона була придбана дружиною батька позивача за договором довічного утримання. Нею було за життя складено заповіт на користь відповідача.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Відповідно до статті 744 ЦК за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 746 ЦК визначено, що сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач.

Крім того, згідно з частиною другою статті 746 ЦК, якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

Таким чином, законодавець у ЦК закріпив, що спільна сумісна власність за договором довічного утримання (догляду) виникає у разі наявності кількох одержувачів за цим договором і їх солідарним виконанням обов'язки за зазначеним договором перед відчужувачем.

У статті 749 ЦК закріплені обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду). Так, зокрема, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша статті 749 ЦК).

Одночасно згідно з частиною першою статті 22 КпШС (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх загальною спільною власністю.

Відповідно до частини першої статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Системний аналіз вищевказаних норм цивільного та сімейного законодавства в своїй сукупності приводить до висновку, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюб, суди повинні встановити, чи був даний договір укладений саме в інтересах сім'ї; виконував інший чоловік, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) набувач, обов'язки за таким договором солідарно з набувачем.

Джерело: сайт «Юрліга»