Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд висловився у справі про виселення з квартири дарувальника, який помилявся в природі угоди
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 квітня 2016 року розглянув справу № 6-372цс16 за позовом обдарованого (померлого в процесі, в справу вступив його правонаступник, який претендує на квартиру як спадкоємець за законом) до дарувальника про усунення перешкод у користуванні квартирою, за зустрічним позовом про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності.
При розгляді була підтверджена правова позиція, висловлена у справі № 6-202цс15 про умови визнання недійсним договору дарування.
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК).
Відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваної. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, але й досягли згоди за всіма його істотними умовами. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не можна вважати договором дарування, правовий метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних та допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і ця помилка дійсно мала і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, стан його здоров'я і необхідність у зв'язку з цим у догляді і сторонньої допомоги; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдарованому і подальше проживання позивача в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Таким чином, наявність або відсутність помилки - неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи при укладенні договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я і необхідність у зв'язку з цим у догляді і сторонньої допомоги; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдарованому і подальше проживання позивача в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Тільки у разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 і статей 203 та 717 ЦК в сукупності вважаються правильно застосованими.
Джерело: сайт «Юрліга»