ВСУ висловився про визнання договору недійсним внаслідок помилки

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 квітня 2016 року розглянув справу № 6-2953цс15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу внаслідок помилки про його юридичні наслідки, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем та зобов'язання приватного нотаріуса повернути оригінал свідоцтва про право власності на житло.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом статті 229 ЦК, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання угоди недійсною з підстав, визначених статтею 229 ЦК, має довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Джерело: сайт «Юрліга»