Підприємство може не компенсувати затримку виплати належних працівникові сум при форс-мажорі

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 травня 2016 року розглянув справу № 6-383цс15 за позовом звільненого (за власним бажанням) директора відокремленого підрозділу до обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та визнання недійсним заяви про відпустку без збереження заробітної плати.

При розгляді цієї справи була висловлена вже сформована у справах № 6-2159цс15, № 6-365цс16 щодо звільнення роботодавця від обов'язків (виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку) внаслідок форс-мажору.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, відповідно до положень статті 117 КЗпП обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальність за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені ним регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і видають сертифікат про таких обставин протягом 7 днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройного конфлікту або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, хвилювання, акти тероризму, диверсії, піратства, заворушення тощо.

У відповідності з сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 під № 2644 встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13 червня 2014 № 33/2117) прийнято рішення про проведення в Донецькій області АТО. На підставі наданих документів торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 2 липня 2014 року для ОКП «ДТКЭ» (відповідача) при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків і обов'язкових платежів; на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають і дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, сталася з вини відповідача.

Джерело: сайт «Юрліга»