Оприлюднено постанову Пленуму ВССУ про зняття арешту з майна

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також способом оскарження рішення, дії/бездіяльності держвиконавця або іншої посадової особи ДВС

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 3 червня 2016 року прийняв постанову № 5 «Про судової практиці у справах про зняття арешту з майна».

Зокрема, роз'яснено, що при наявності кримінального провадження власник або інший власник майна може звернутися в суд за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права власності в загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі і особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право клопотати про скасування арешту та вирішенні інших питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу, суд, який наклав арешт або виніс вирок. При цьому згідно з пунктом 9 Перехідних положень КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності КПК, вирішується в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлено власником, а особою, яка володіє майном на законній підставі, не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх і неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їх законними представниками або органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідачами є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. В якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, повинні бути притягнуті орган державної виконавчої служби та доходів і зборів, банк та інше фінустанова, які виконують судові рішення. Якщо арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач також притягується відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби. У разі безоплатної передачі майна юридичній особі воно також є відповідачем по справі. У спорах про зняття арешту з майна, що є предметом застави (іпотеки) або придбаного за рахунок кредиту, що не погашена, в якості третіх осіб залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

Позови про зняття арешту власників або власників майна, арештованого для конфіскації, задовольняються тільки в тому випадку, коли постановою відповідних органів буде встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне митне правопорушення, заволоділа майном протиправним шляхом. Захист прав власника або власника в інших випадках можлива шляхом стягнення збитків з особи, визнаної у встановленому законом порядку винним в адміністративному митному правопорушення.

Позови про зняття арешту з нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо майно знаходиться в різних районах міста або навіть в різних містах, позов пред'являється в один із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якого перевищує вартість знаходяться в інших районах чи місцевостях. У разі недотримання правил підсудності заява повертається судом позивачеві, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду. Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил виключної підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

Суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі про зняття арешту з майна, якщо справа, у зв'язку з якою накладено арешт на майно, не вирішена, оскільки зазначене, зокрема, впливає на перебіг позовної давності. У разі неможливості розгляду такого позову до вирішення іншої справи, суд зупиняє провадження по справі про зняття арешту з майна.

За подання позовної заяви у разі об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру (в залежності від вартості майна, що відшукується), так і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру (зняття арешту з майна). При цьому судовий збір може бути сплачений окремо по кожному вимогу або загальною сумою по всіх позовних вимог. Якщо ж заявлено вимогу тільки про зняття арешту з майна, судовий збір сплачується як за заява немайнового характеру. Якщо предметом позову є частка майна у спільній сумісній власності подружжя, членів сім'ї, вимога про зняття арешту з цього майна оплачується судовим збором за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Разом з тим якщо заявляється вимога про визначення (збільшення, виділення) частки майна у спільній сумісній власності за законом або договором і зняття арешту з цього майна, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового та майнового характеру окремо. За подання держвиконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (стаття 379 ЦПК), судовий збір не сплачується.

Також роз'яснено питання призупинення продажу майна, попереднього судового засідання, визнання права власності на арештоване майно і зняття арешту з майна, позовної давності, дотримання вимог щодо опису та арешту, належність описаного та арештованого майна та ін.

Джерело: сайт «Юрліга»