Судовий дайджест - позиції ВСУ і роз'яснення Пленуму ВАСУ

Верховний Суд України

Розглянувши справу № 6-389цс16, Суд сформував правову позицію щодо стягнення витрат на поліпшення нерухомого майна - будинку. Застосування зазначених норм суттєво відрізняється в залежності від визначення підстав і сум, що підлягають відшкодуванню. Відповідно до частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити для збереження майна або на його утримання з часу, коли належало власнику право, зокрема, на повернення майна. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК, згідно з положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачеві або власнику належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невіддільних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна в результаті цих поліпшень. Визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з добросовісного власника на користь власника майна, суд повинен виходити з суми, на яку збільшилася вартість будинку, або часу, з якого майно підлягало поверненню і вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які змушений здійснити сумлінний власник починаючи з цього часу.

Розглянувши справу № 6-2631цс15 за позовом банку до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, Суд прийшов до висновку, що всі нарахування за користування засобами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах терміну позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 23 вересня 2015 року по справі № 6-1206цс15.

Розглянувши справу № 6-2739цс15, Суд прийшов до висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК. До такого ж висновку ВСУ дійшов при розгляді справ № 6-1206цс15, № 6-2631цс15.

Розглянувши справу № 6-2129цс16 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Суд роз'яснив, що проценти, передбачені статтею 625 ЦК, є відшкодуванням кредиторові збитків за несвоєчасне повернення грошових коштів, і вони відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.

Розглянувши справу № 6-1265цс16 про визнання поруки припиненим, Суд прийшов до висновку, що з моменту прострочення несплаченої заборгованості починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та відлік 6-місячного строку для пред'явлення вимог до поручителя за окремим зобов'язанням за кредитом.

Розглянувши справу № 6-1512цс16 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, Суд роз'яснив, що якщо сторони протягом певного часу виконували договір узгодженим способом, то незгода заявників з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Розглянувши справу № 6-977цс16 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за ним, Суд прийшов до висновку, що Закон вимагає систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору в цій частині не є підставою для його розірвання.

При розгляді справи № 6-1531цс16 по спору щодо заборгованості за кредитним договором, Суд висловився про підстави визнання недійсним правочину, вчиненого особою, яка не розуміє своїх дій. Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину перебувала у такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визнання угоди недійсною на підставі частини першої статті 225 ЦК суду слід встановити неможливість особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів по справі.

Розглянувши справу № 6-1504цс16, Суд роз'яснив, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яке повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результат торгів, тобто встановити не тільки недотримання норм закону при проведенні публічних торгів, але і порушення прав і законних інтересів особи, їх оскаржує, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. До такого ж висновку ВСУ дійшов при перегляді справ № 143цс14, № 6-1884цс15, № 6-323цс16, № 6-2988цс15.

Розглянувши справу № 6-1587цс16 за позовом дружини до чоловіка (продавцю) і покупцеві спільної подружньої квартири про визнання заяви про згоду на укладення договору та договору купівлі-продажу недійсними, Суд зробив висновок щодо дійсності згоди подружжя на угоду щодо спільного майна, якщо дозволено продати квартиру за ціною та на умовах на розсуд другого з подружжя.

Розглянувши справу № 6-1873цс16 за позовом стягувача (за рішенням суду) до боржника (дарувальника) і обдаровуваного про визнання договорів дарування недійсними, Суд роз'яснив, що дарування майна близькому родичу при наявності рішення суду про стягнення з дарувальника грошових коштів,може бути здійснено для ухилення від виконання цього судового рішення і за наявності ознак фіктивності визнається судом недійсним.

При розгляді справи № 6-1002цс16 про скасування та визнання протиправними протоколів та рішень зборів щодо підвищення розмірів членських внесків, встановлення розміру цільового та пайового внеску було роз'яснено, що дії/бездіяльність зборів уповноважених ГСК, які за законом та статутом віднесені до повноважень цієї самоврядної організації, є питанням їх внутрішньої (статутної) діяльності.

Пленум Вищого адміністративного суду України

Постановою від 29 вересня 2016 року № 10 представив роз'яснення про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації.

Постановою від 19 жовтня 2016 року № 12 затверджено узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Постановою від 29 вересня 2016 року № 13 рекомендовано суддям враховувати узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган чи державне установа, підприємство, організація.

Джерело: сайт «Юрліга»