ВСУ вказав, що потрібно з'ясувати експерту для визнання недієздатності

Суд не може визнати недієздатним тільки на підставі висновків акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних  справах 19 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-384цс16 за заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над ним опіки і призначення опікуна. Заява про визнання недієздатності було подано дочкою, суд його задовольнив. Заява про перегляд рішень подав банк.

При розгляді справи була сформована правова позиція щодо вимог до висновку експерта про недієздатність.

За положеннями частини першої статті 39 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд вправі, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Частиною другої статті 39 ЦК встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК.

У відповідності зі статтею 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Експертиза проводиться для встановлення наявності або відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій і керування ними.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя визначає Закон «Про судову експертизу».

Згідно з пунктом 35 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи висновок експерта повинно бути обґрунтованим і містити відповіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мати конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені питання, він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть мати форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

З аналізу наведених норм випливає, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі свідоцтв про внутрішній, психічний состояним особи в сукупності за умови, що особа страждає саме на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого у неї виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Отже, при проведенні експертизи про наявність у особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я людини протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз і особисте дослідження особистості, зробити висновок про наявність у особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого виникло таке захворювання, встановити повністю чи особа не здатна в результаті цього захворювання усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Тому із вказаних питань висновок експерта повинен бути повним і категоричним, і не може допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначено.

У справі, що переглядається, визнаючи особу недієздатною тільки на підставі висновків акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи, суди не звернули уваги на відсутність у тексті експертного дослідження дані про час, з якого часу особа страждає психічними захворюваннями, відсутність категоричного висновку про наявність у особи саме хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ВСУ вважає висновки судів про позбавлення батька заявниці дієздатності передчасними, і повернув справу на новий розгляд до суду первй інстанції.

Джерело: сайт «Юрліга»