ВСУ висловився про звільнення за угодою сторін

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення терміну попередження не означає, що трудовий договір припинений за згодою сторін, якщо не було домовленості сторін про цю підставу

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 26 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-1269цс16 по спору про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розгляді була сформована правова позиція щодо підстав звільнення за угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП).

В разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення терміну попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 Кодексу).

Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (угода сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін про припинення договору за угодою сторін.