Особа зобов'язана знати про стан своїх майнових прав

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила про обов'язковість доказування стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Можливість і обов'язок особи знати про стан своїх майнових прав презюмується, а тому недостатньо довести факт, з-за якого позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 листопада 2016 року при розгляді справи № 6-2469цс16 за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївського міськвиконкому, трьом фізичним особам-власникам (почерговим покупцям) про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Відповідачами було заявлено про позовної давності, правила її застосування були роз'яснені ВСУ правової позиції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, зазначає, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після вчинення правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, і запобігати несправедливість, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 по справі «Стаббингс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» і «міг дізнатися», які містяться у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпції можливості та обов'язки особи знати про стан своїх майнових прав, а тому і доказування факту, з-за якого позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК, про обов'язковість доказування стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Нагадаємо, відповідно до правової позиції, що міститься в постанові від 29 жовтня 2014 року по справі № 6-152цс14, для правильного застосування ч. 1 статті 261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення його прав, але і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення його прав.

Джерело: сайт «Юрліга»