Суд не залишить дитину з батьком, якщо він не доведе, що мати аморальна і не має доходу

Суд залишить дітей з матір'ю, якщо у неї є постійне місце проживання, постійне місце роботи і джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14 грудня 2016 року по справі № 6-2445цс16 за позовом батька до матері, визначення місця проживання малолітніх дітей, за зустрічним позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

У відповідності зі статтею 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини з 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування. При вирішенні спору про місце проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В принципі 6 Декларації прав дитини проголошується, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розумінні. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У пересматриваемлм справі суд першої інстанції встановив, що мати дітей має постійне місце проживання, постійне місце роботи і джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

При цьому суди у цій справі не встановили виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК і принципу 6 Декларації прав дитини, які свідчать про неможливість проживання дітей разом з матір'ю.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених зазначеними нормами матеріального права, для розлучення дітей з матір'ю.

Джерело: сайт «Юрліга»