Договір дарування, укладений у важких обставинах, можуть визнати недійсним

Стаття 233 ЦК застосовується до правовідносин, які виникли з договору дарування

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Стаття 233 ЦК не передбачає обмежень чи заборон застосування її до окремих правовідносин, які виникають, зокрема, з договору дарування. За змістом цієї норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був її ініціатором.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 грудня 2016 року по справі № 6-2766цс16 про визнання договору дарування недійсним.

У справі, що переглядалась, суди встановили, що позивачка, яка уклала договір дарування квартири, яка була єдиним її житлом, є людиною похилого віку, яка має важкі хвороби і потребує за станом здоров'я в сторонньому догляді; не має близьких родичів.

Оскільки оспорюваний договір дарування був укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивачки умовах та її волевиявлення не відповідає внутрішній волі і не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, він підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК.

Джерело: сайт «Юрліга»