Щодо одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку, - позиція ВСУ

Позивач просив адміністративний суд визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора, на підставі якого за товариством зареєстровано право оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка перебувала у користуванні позивача згідно з договором оренди та цей договір був зареєстрований відділом Держкомзему. А державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленим товариством правом на користування земельною ділянкою та вже зареєстрованими правами інших осіб на цю земельну ділянку, чим допустив подвійну державну реєстрацію речового права.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов та зазначили, що відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час проведення оскаржуваної державної реєстрації; далі - Закон № 1952-IV) здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 1 січня 2013 року, на об'єкт нерухомого майна є обов'язком, а не правом державного реєстратора.

А здійснення повторної реєстрації договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не з моменту, який визначили сторони договору.

Товариство, за заявою якого було здійснено реєстрацію, звернулось з касаційною скаргою на рішення адміністративних судів та просило закрити провадження в цій справі, посилаючись на приватноправовий характер спору.

Велика Палата Верховного Суду не задовольнила касаційну скаргу товариства та погодилась з висновками судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

А через неналежне виконання державним реєстратором його обов'язків під час розгляду заяви товариства про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення факт існування реєстрації права позивача на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора, що призвело до подвійної державної реєстрації права.

ВС наголосив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося (постанова від 12.06.2018 у справі № 823/378/16).