Постанова ККС ВС щодо оскарження ухвал слідчих суддів

Ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК України, відповідно до положень ст. 309 цього Кодексу  окремому апеляційному оскарженню не підлягають.

Такий висновок зробила Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду. Цією ухвалою прокурору було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді місцевого суду.

Слідчий суддя ухвалою частково задовольнив клопотання адвоката особи і встановив одномісячний строк з дня проголошення ухвали для закінчення проведення досудового розслідування та для прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст.  283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні за підозрою особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) КК України.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Він зазначив, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в цьому випадку – ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом.

ККС ВС залишив без задоволення цю скаргу з огляду на таке.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Постановлена в цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника про встановлення строку досудового розслідування і зобов’язання виконання процесуальних дій, до вказаного переліку не входить.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі статей 3, 28, 114 КПК України. Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя − суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження − суд. Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Така норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого КПК України, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов’язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 цього Кодексу, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

Детальніше з текстом постанови у справі № 757/37346/18-к (провадження № 51‑1329кмп19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/85033376.

Джерело: ВСУ