Преюдиція застосовується судом лише коли у справі беруть участь особи, щодо яких встановлені відповідні факти

Внаслідок прориву фільтра гарячого водопостачання у квартирі сталося заливання розташованого під нею магазину. Збиток через пошкодження товару – елітного одягу, було оцінено у 12 748 132 грн. Страхова компанія відшкодувала ТОВ, якому належить магазин, 9 424 563 грн. Тож ТОВ просило суд стягнути з власника квартири решту суми матеріальної шкоди –  3 323 56 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивовані тим, що заливання магазину сталося не з вини власника квартири, судовим рішенням установлено, що винним у залитті квартири відповідача є сантехнік, який встановлював фільтр очистки гарячої води.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивача задовольнив, рішення попередніх судів скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що іншим рішенням суду із сантехніка на користь власника квартири стягнуто 47 769,60 грн матеріальної шкоди, оскільки залиття квартири сталося через неякісне виконання робіт сантехніком. Це рішення суди вважали таким, що має преюдиційне значення для справи, яка є предметом перегляду.

Водночас суди не врахували, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов’язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Учасниками справи щодо залиття квартири були її власник та відповідачі: сантехнік і його роботодавець. У ході судового розгляду досліджувались докази та встановлювались фактичні обставини саме залиття квартири. Власника магазину до участі у справі залучено не було.

Крім того, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обчислюється виходячи з реальної вартості втраченого майна або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент розгляду справи.

Матеріали справи не містять доказів, що пошкоджене майно не може взагалі використовуватись за призначенням, не з’ясовано, чи має майно певну цінність.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Із повним текстом постанови КЦС ВС від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (провадження № 61-5327св19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86504910.

Джерело: ВСУ