Верховний Суд роз’яснив, за яких підстав доцільно зупиняти провадження в адмінсправі до вирішення іншої справи за конституційним поданням

 Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв’язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

 Про це зазначено в рішенні, ухваленому Верховним Судом у складі об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду, в результаті перегляду в касаційному порядку справи за позовом особи до Національного банку України.

 Позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ про його звільнення з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», зобов’язати НБУ поінформувати Мін’юст про відкликання відомостей про застосування до нього (позивача) заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 цього Закону.

 Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Апеляційний суд зупинив апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду іншої справи за конституційними поданнями Пленуму Верховного Суду України та 47 народних депутатів України від 20 січня 2015 року щодо відповідності Конституції України низки положень Закону України «Про очищення влади» (КСУ розпочав розгляд справи 16 квітня 2015 року).

 Мін’юст оскаржив ухвалу апеляційного суду. Верховний Суд касаційну скаргу Мін’юсту задовольнив, а оскаржуване судове рішення скасував, направивши справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

 Об’єднана палата Касаційного адміністративного суду роз’яснила, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, доцільне у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.

 В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

 У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, пов’язаних із реалізацією Закону України «Про очищення влади», зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень цього Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов’язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

 Верховний Суд зазначив, що розгляд згаданого конституційного провадження щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади» розпочався у квітні 2015 року і триває досі, що додатково викликає сумнів у доцільності подальшого зупинення провадження у цій справі.

 Об’єднана палата Касаційного адміністративного суду констатувала, що тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання Україною п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 По суті вимог касаційної скарги об’єднана палата вказала, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає визначеним КАС України критеріям обґрунтованості.

 Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 (провадження № К/9901/27098/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/86333355.

 Джерело: ВСУ