Суд може залишити позов без розгляду, якщо відчує нехіть позивача до спору

 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на законне право суду залишити позов без розгляду, якщо належним чином повідомлений про засідання позивач двічі не прибув без повідомлення поважних причин неявки, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності (підстава - частина п'ята статті 205 та пункт 4 частини першої статті 240 КАС).

 Відповідне застереження було висловлено у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 при розгляді спору з Вищою кваліфікаційною комісією суддів, яка зараз переформатовується.

 Зазначено, що частина п'ята статті 205 КАС дає суду можливість не розглядати позовну заяву і повернути її без розгляду автору, що виглядає як застосування до ініціатора позовного провадження своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з'явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, він фактично сигналізує про свою нехіть до спору.

 Законодавче формулювання частини п'ятої "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

 Зазначимо, що судді Бакуліна, Кібенко та Уркевич виклали окрему думку у цій справі. Судді вважають, що Велика Палата, прийнявши рішення про законність залишення без розгляду спору, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об'єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.

 Відповідно до Закону № 193-ІХ (конституційність якого зараз переглядає КСУ), ВККС фактично перебувала у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені Законом, водночас новий склад ВККС ще не був утворений. Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об'єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов'язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.

 "... наразі фактично відбувається перетворення відповідного суб'єкта владних повноважень, а тому, Велика Палата Верховного Суду мала б на підставі пункту 1 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України зупинити провадження у справі до моменту формування складу ВККС задля надання змоги цьому учаснику справи належно представляти свої інтереси в суді", - вважає трійка суддів, яка виклала окрему думку.

 Джерело: сайт «Юрліга»