Принцип мовчазної згоди застосовується не за рішенням суду, а в силу приписів закону, - позиція КАС ВС

 Принцип мовчазної згоди може бути застосований судом за умови, якщо суб’єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб’єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті позитивного рішення.

  Застосування принципу мовчазної згоди полягає тільки в можливості суб’єкта господарювання вчиняти певні дії, здійснювати діяльність, але не є безумовною підставою для прийняття суб’єктом владних повноважень стосовно такого суб’єкта господарювання саме позитивного рішення.

 До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку адміністративну справу №826/14327/16 за позовом приватного підприємства (ПП) до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

 У цій справі ПП звернулось до суду з адміністративним позовом до КМДА, в якому просило визнати протиправною відмову у наданні дозволів на розміщення зовнішньої реклами та зобов`язати КМДА прийняти рішення про надання таких дозволів відповідно до принципу мовчазної згоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КМДА безпідставно не розглянуто подані ПП документи щодо надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чим порушено його права та законні інтереси, а тому за принципом мовчазної згоди необхідним є зобов`язання КМДА щодо надання відповідних дозволів.

 Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, який скасував постанову суду першої інстанції у частині зобов'язання КМДА прийняти рішення про надання ПП дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди та відмовив у задоволенні позову у цій частині, виходячи з того, що прийняття рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є виключним повноваженням відповідача, відтак, задоволення позовних вимог в частині зобов'язання КМДА прийняти відповідне рішення про надання позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами виходить за межі завдань адміністративного судочинства та є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

 На цій підставі Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Виникнення у суб’єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності сукупності таких умов:

 1) суб’єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів);

 2) такі документи подані за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо);

 3) зміст документів відповідає вимогам законодавства;

 4) відбулося закінчення строку, визначеного законодавством, розгляду поданих документі;

 5) існує факт відсутності або несвоєчасності рішення суб’єкта владних повноважень, прийнятого по суті поданої заяви.

 Принцип мовчазної згоди, за загальним правилом, може бути застосований судом за умови, якщо суб’єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб’єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.

 Джерело: «Судово-юридична газета»