Постанова ОП ККС ВС щодо неможливості перегляду ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами

  Положення ч.1 ст. 459 КПК України  слід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.

  Положення ч. 2 ст. 464 КПК України про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», необхідно розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження чи відмову у його відкритті.

  Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу особи на ухвалу судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за її заявою щодо перегляду ухвали цього ж суду за нововиявленими обставинами.

  Як зазначено в постанові ОП ККС ВС, відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК України не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 КПК України і «вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами».

  Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець використав у цій нормі саме формулювання «суддя … вирішує питання про відкриття … провадження …», а не «суддя … відкриває … провадження …». Перше формулювання, на відміну від другого, насправді не означає, що за результатами вирішення відповідного питання має бути ухвалене лише рішення про відкриття провадження. Надавши судді повноваження «вирішувати питання», законодавець тим самим надав судді повноваження оцінювати, чи є підстави для відкриття провадження і, таким чином, вирішувати: відкрити провадження чи відмовити у його відкритті.

  У цьому провадженні суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що відповідно до кримінального процесуального законодавства України апеляційний суд не має права переглядати за нововиявленими обставинами ухвалу апеляційного суду за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді.

 Верховний Суд погодився із наведеною позицією з огляду на таке.

 Системне, логічне й телеологічне тлумачення норм, що містяться у главі 34 КПК України, вказує на те, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають не всі судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.

 По-перше, на це вказує зміст ст. 459 КПК України, ч. 2 якої визначає, що слід вважати нововиявленими обставинами. Логіка і мета цієї норми, з огляду на її зміст, вказують на те, що процедура перегляду за нововиявленими обставинами має застосовуватися до тих судових рішень, якими завершено кримінальне провадження по суті та які, власне, й породжують певні кримінально-правові наслідки або констатують відсутність підстав для настання таких наслідків (вирок, ухвала про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо таких рішень).

 Логіка розміщення глави 34 у структурі КПК України з урахуванням системного тлумачення норм цієї глави у сукупності з іншими нормами, що в цілому визначають процедуру судового провадження, дозволяє дійти висновку, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.

 По-друге, на відміну від права на апеляційне оскарження, жодна норма КПК України не містить указівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів. Так, у главі 34 КПК України йдеться лише про «суд», тоді як «слідчий суддя» взагалі не згадується.

 Крім того, ст. 260 КПК України передбачає, що право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, мають учасники судового провадження. При цьому ст. 3 КПК України чітко розрізняє стадії досудового і судового проваджень.

 Водночас відсутність можливості перегляду за нововиявленими обставинами рішень слідчих суддів, ухвалених під час досудового розслідування, цілком компенсується іншими процесуальними механізмами (наприклад, необхідністю періодично переглядати обґрунтованість подальшого застосування запобіжного заходу, можливість подати слідчому судді клопотання про скасування чи зміну такого заходу, можливістю апеляційного оскарження окремих ухвал слідчого судді тощо).

 Із повним текстом постанови ОП ККС ВС у справі № 522/14170/18 (провадження № 51-1836кмо19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87424124.

 Джерело: ВСУ